Мені не боляче

Мені не боляче, бо я живу в жаху.
Мій жах – це нескінченная війна.
Птахи учора воркували на даху,
Сьогодні дім і дах – могила кам’яна.

Мені не боляче, бо серце, як кулак,
Скажено здавлює у кожен гул сирен.
Воно лиш м’яз, танцює свій гопак,
Коли в людей поцілюють свинцем.

Мені не боляче, бо нерви наче дріт,
Зотліли в тілі в спалахах ракет,
І мозок став холодним, наче лід,
І зкам’янів від жаху мій хребет.

Мені не боляче, бо болю вже нема,
Немає сну, лиш вогник від життя.
Лиш поруч смерть холодна і німа,
За вбивць уже немає каяття.

Мені не боляче, бо серцем зачерствів,
Як діди й прадіди, що йшли через біду.
Я, як вони, що втратили братів,
І їли з голоду жорстоку лободу.

Мені не боляче, вже висохла сльоза
За вісім місяців без спокою і сну.
Чіпляюся за біль, він вислиза,
Провалюється в горісну війну.
10.10.22 23.20