Архивы Україномовні

Нарешті повернулась

Мені здається, що життя – пісок,
Який крізь пальці ллється.
Як з дерева стікає сок,
Так і життя колись минеться.

В людині повинна жити Людина,
Як зірка палаюча і вогняна,
Із серцем зарядженим, наче пружина,
І з жилами-нервами, наче струна.

Я не знаю, що вам сказати.
В моїм жовтні померла мати,
В мене грудень у грудях гріє,
Ще я Всесвіт не розумію.

Є шлях один від серця до небес,
Не кожен мусить шлях такий пройти.
І, поки Бог у грудях не воскрес,
Ми шлях омріяний не можемо знайти.

Я стою в тебе порозі
І без тебе жити не в змозі.
В липні теплім чекаю світла,
Наче поруч немає літа.

Коли навкруги війна
Я дуже прошу любові,
Мені здається вона
Усе зцілить, заспокоїть.