Ему 15
Мой сын повзрослел, ему скоро 15,
Мы с ним неразлучны – большие друзья.
Уж ростом с меня, и за ним не угнаться,
И силы хватает, чтоб крепко обнять. Читать полностью...
Мой сын повзрослел, ему скоро 15,
Мы с ним неразлучны – большие друзья.
Уж ростом с меня, и за ним не угнаться,
И силы хватает, чтоб крепко обнять. Читать полностью...
У меня есть моя семья –
Нежный сын с бронзой юной кожи.
Как две капли мы с ним похожи,
Мы огромные с ним друзья.
Ціную я життя, як божий день,
Як крик пташиний, той що на узріччі.
І славлю його музикой пісень,
Люблю його омріяне обличчя.
Моє життя, як воднії струмки,
Моє життя, як божий поцілунок,
Як вітер легкий, теплий і п’янкий,
Як на сорочці з ниток візерунок.
Я не один, ты не одна,
Мы все плоды на древе Рода,
Так позаботилась природа,
Что жизнь от Рода нам дана.
Мой Род, цветущий, сильный Род,
От праотцов и до потомков
Течет вперед рекою звонкой,
Нам благо щедро разольёт.
Я надену до зари
Чистую рубаху,
Чтобы день мне подарил
И добро и благо.
Помолюсь, перекрещусь,
До земли поклоны.
Матерь, Киевская Русь,
Слышу твои звоны!
Не тесна, слегка горбата,
Под соломою, бела –
Дорогая сердцу хата
На краю стоит села.
В хате той готовит мамка
Борщ, пампушки будет печь.
Хворосту лежит вязанка,
Ждёт, чтоб прыгнуть прямо в печь.