Плач душі

У мене не має дому, 
У мене немає вдачі.
Я чую на серці втому,
Я бачу себе пропащим.

У мене немає крила – 
Давно не було польотів.
Моя потаєнна сила
Померла іще на зльоті.

Померли усі сусіди,
Померли останні душі.
Не можу за ними слідом – 
Безсилий, а жити мушу.

Я чую шалений вітер,
Бряжчання  кругом металу.
Мені, для того щоб жити,
Бажання свого замало.

Не досить мені бажання,
Любові нема, наснаги.
І вітру в шибках дрижання
Мені не дає відваги.

Чого б не дрижать від страху,
А палко й пекельно жити?
А в серці багато жаху
І зливой його не змити.

Життя – родова потуга,
Я бачу кругом насилля.
Живу, і на серці туга,
І на душі безсилля.

Насилля бриде по людях,
І мруть від безсилля душі.
І я із кілком у грудях
Безсилий, а жити мушу.
28.01.19 15.20