Плач душі

У мене немає дому,

У мене немає вдачі.

Я чую на серці втому,

Я бачу себе пропащим.

У мене немає крила –

Давно не було польотів.

Моя потаєнна сила

Померла іще на зльоті.

Померли усі сусіди,

Померли останні душі.

Не можу за ними слідом –

Безсилий, а жити мушу.

Я чую шалений вітер,

Бряжчання  кругом металу.

Мені, для того щоб жити,

Бажання свого замало.

Не досить мені бажання,

Любові нема, наснаги.

І вітру в шибках дрижання

Мені не дає відваги.

Чого б не дрижать від страху,

А палко й пекельно жити?

А в серці багато жаху

І зливой його не змити.

Життя – родова потуга,

Я бачу кругом насилля.

Живу, і на серці туга,

І на душі безсилля.

Насилля бриде по людях,

І мруть від безсилля душі.

І я із кілком у грудях

Безсилий, а жити мушу.

28.01.19 15.20