Безслів’я душ

У грудях моїх туга ллється –

Тугая біль, німі слова.

Болюче калатає серце,

А рима не творить дива.

Немає див, бо божі люди

Не чують серця і думок,

У почуттях сліпії всюди,

А тіло черстве до кісток.

Слова німих лунають палко,

Як лозунги, із мертвих вуст,

А світ услід вирує жарко

Серед падіння і розпуст.

Великий світ пливе в стражданнях,

Бо душі божії німі.

В бездушних і мирських бажаннях

Святкує поминки свої.

Ми одинокі в цьому світі,

Де кожне слово – німота.

Ми всі чужі, холодний вітер

Слова холодні розвива.

А душі, одинокі душі,

У черствих пафосних тілах

Такі ж холодні і байдужі,

Лиш марять у замерзлих снах.

Так боляче про боже людство,

Бо кожен раз і кожен день

Ми вибираєм самогубство –

Бездушшя душ зайшло в будень.

31.12.19 2.30