Безслів’я душ

У грудях моїх туга ллється –
Тугая біль, німі слова.
Болюче калатає серце,
А рима не творить дива.

Немає див, бо божі люди
Не чують серця і думок,
У почуттях сліпії всюди,
А тіло черстве до кісток.
 
Слова німих лунають палко,
Як лозунги, із мертвих вуст,
А світ услід вирує жарко
Серед падіння і розпуст.
 
Великий світ, пливе в стражданнях,
Бо душі божії німі.
В бездушних і мирських бажаннях
Святкує поминки свої.
 
Ми одинокі в цьому світі,
Де кожне слово – німота.
Ми всі чужі, холодний вітер
Слова холодні розвива.
 
А душі, одинокі душі,
У черствих пафосних тілах
Такі ж холодні і байдужі,
Лиш марять у замерзлих снах.
 
Так боляче про боже людство,
Бо кожен раз і кожен день
Ми вибираєм самогубство –
Бездушшя душ зайшло в будень.
31.12.19 2.30